Основні міжнародні документи у сфері інклюзивної освіти

Інклюзивна освіта як правовий підхід, що забезпечує право на освіту та рівні можливості на участь у освітньому процесі для усіх дітей без винятку, знайшла своє відображення у багатьох міжнародних документах. У першу чергу, в тих, які стосуються основних прав і свобод людини.

Знайомство з цими міжнародними документами дуже важливе, оскільки забезпечує розуміння відповідних понять і тенденцій у сучасному світі. А також їхнього впливу на розвиток національних політик і практик.

Насамперед, це документи Організації Об’єднаних Націй (ООН) – провідної організації, що займається питаннями захисту прав людини, а також є визнаним міжнародним законотворцем вже понад півстоліття. Право на освіту для усіх людей, без винятку, було задеклароване у Загальній декларації ООН про права людини у 1948 році. Воно знайшло своє відображення у подальших численних документах – деклараціях, пактах, конвенціях.

У 1991 році Україна здобула незалежність та обрала курс на розбудову відкритого демократичного суспільства. Після цього вона ратифікувала основні міжнародні документи у сфері захисту прав людини. Зокрема у сфері забезпечення права на освіту.

Право на освіту для усіх дітей, в тому числі дітей з інвалідністю, було закріплено у двох конвенціях ООН. Перша – Конвенція ООН про права дитини, яка була прийнята у 1989 році і ратифікована Україною у 1991 році. А також Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, прийнята у 2006 році і ратифікована Україною у 2009 році.

Ратифікація цих документів означила, що Україна взяла на себе міжнародні зобов’язання забезпечити права на освіту для усіх дітей, в тому числі дітей з інвалідністю та дітей з особливими освітніми потребами. Крім того, стаття 24 «Освіта» Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю передбачає забезпечення інклюзивної освіти на всіх рівнях системи освіти.

Іншим важливим документом для розуміння інклюзивної освіти стала Саламанкська декларація, яка була прийнята на Всесвітній конференції з питань освіти осіб з особливими потребами. Конференція, проходила у місті Саламанка (Іспанія) в червні 1994 року за підтримки ЮНЕСКО. Саме цей документ проголосив концепцію «Школи для всіх» як закладу освіти, що має приймати усіх дітей та стати взірцем для суспільства, в якому поважатимуть права й відмінності між людьми. Саламанкська декларація також вперше зазначила переваги інклюзивної освіти для усіх учасників освітнього процесу – дітей, батьків, педагогів, місцевих громад і суспільства в цілому.

У 2000 році була затверджена Дакарська Декларація, або Декларація тисячоліття. Вона розпочала процес визначення цілей, які мають бути досягнені до 2015 року світовою спільнотою у тих сферах, де нерівномірність глобального людського розвитку виявилась найгострішою, серед них – у сфері освіти. В основу Дакарської декларації були покладені Цілі Розвитку Тисячоліття, які визначили стратегічні напрями розвитку, зокрема забезпечення доступу до освіти для усіх дітей. Моніторинговий звіт з виконання Цілей розвитку тисячоліття, опублікований у 2010 році, вперше привернув увагу до дітей з інвалідністю як таких, які найбільше відчувають обмеження у реалізації своїх прав. Він продемонстрував зв’язок між інвалідністю та маргіналізацією у суспільстві, а також наголосив на важливості підвищення уваги до дітей з інвалідністю, особливо до дівчаток, у процесі досягнення Цілей розвитку тисячоліття.

Також важливо зазначити, що Україна стала першою країною на пострадянському просторі, яка у 2003 році адаптувала глобальні Цілі розвитку тисячоліття і встановила відповідні національні цілі та завдання.

І хоча у забезпеченні права на освіту для усіх дітей відбувся значний прогрес, рівний доступ до якісної, інклюзивної освіти все ще залишається проблемою для багатьох дітей із соціально вразливих груп. Зокрема для дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Про це свідчать Цілі сталого розвитку на період 2016-2030 років, які затвердили у вересні 2015 року на 70-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН. Одна із цілей сталого розвитку – забезпечити рівні можливості для отримання інклюзивної, якісної освіти для усіх дітей та забезпечити можливості навчання впродовж усього життя.

Серед інших важливих документів, концепція «Школа дружня до дитини», яку пропонує Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ). В її основі – визнання права на освіту для кожної дитини, повага до відмінностей, а також виявлення дітей, вилучених з освітнього процесу, з метою надання додаткової підтримки.

Документи Світового Банку теж наголошують на забезпеченні права дитини на освіту та наданні додаткової підтримки. А також зазначають, що інклюзивна освіта повинна стати невід’ємною частиною місії, філософії, цінностей та діяльності школи.

Організація економічного розвитку і співпраці підкреслює важливість забезпечення додаткових ресурсів у випадках, коли дитина стикається з труднощами у навчанні.

Велику увагу поняттю інклюзивної освіти приділили на 48-ій сесії ЮНЕСКО у 2008 році, де також наголосили на таких основоположних поняттях, як право дитини на освіту, усунення дискримінації, забезпечення додаткової підтримки.

Як підсумок, процитуймо матеріали цієї сесії, в яких було зазначено, що «інклюзивна освіта – це постійний процес виявлення і усунення перешкод в освітньому процесі, постійний пошук ефективних шляхів забезпечення індивідуальних потреб кожної дитини.

Автор: Наталія Софій, кандидат педагогічних наук, директор Всеукраїнського фонду «Крок за кроком»

Законодавча і нормативно-правова база інклюзивної освіти в Україні

У 1991 році Україна здобула незалежність та обрала курс на розбудову відкритого демократичного суспільства. Разом з цим у країні активізувався рух за права дітей з порушеннями психофізичного розвитку, зокрема дітей з інвалідністю, навчатися разом із своїми однолітками та користуватися усіма ресурсами, які є у місцевій громаді. Звісно, здебільшого ініціаторами цього руху стали громадські організації, насамперед, організації батьків дітей з особливими освітніми потребами.

Ратифікація Україною міжнародних документів у сфері захисту прав людини, зокрема Конвенції ООН про права дитини у 1991 році, створила підґрунтя для подальших дій з обстоювання права на освіту для усіх дітей, в тому числі дітей з інвалідністю.

У 1996 році Конституція України закріпила право на освіту (стаття 53) та право на соціальний захист (стаття 46).

У 2009 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю і взяла на себе міжнародні зобов’язання забезпечити інклюзивну освіту на усіх рівнях системи освіти, як зазначено у статті 24 «Освіта» цієї конвенції.

Можна стверджувати, що основні зміни у державному правовому полі у сфері інклюзивної освіти розпочалися саме у 2009 році. Так, у липні 2010 року в законодавче поле України вперше ввели «інклюзивна освіта», а класифікатор професій доповнили посадою «асистент вчителя».

1 жовтня 2010 року затвердили концепцію розвитку інклюзивного навчання, в якій було зазначено основні принципи розвитку інклюзивної освіти, шляхи її впровадження та очікувані результати.

Важливим документом, який визначив умови організації інклюзивної освіти, став «Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах», затверджений у серпні 2011 року. Саме у цьому документі вперше було зазначено такі поняття, як «індивідуальна програма розвитку» та «індивідуальний навчальний план», а також наголошено важливість асистента вчителя у забезпеченні особистісно-орієнтованого процесу навчання. У серпні 2017 року були внесені зміни до цього документу щодо мови викладу: термін «вади розвитку» замінили на «порушення розвитку» як такий, що більше відповідає соціальній, а не медичній моделі розуміння інвалідності. Також змінили структуру індивідуальної програми розвитку, зазначили кількість годин на корекційно-розвивальні заняття тощо.

У серпні 2012 року затвердили Державну цільову програму «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів на період до 2020 року». У ній зазначили шляхи забезпечення основних прав і свобод осіб з інвалідністю.

Національна стратегія розвитку освіти України на період до 2021 року, затверджена указом президента України у червні 2013 року, також наголошує на розширенні практики інклюзивного навчання у дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах; забезпеченні архітектурної, транспортної та інформаційної доступності освітніх закладів.

У 2015 році на засіданні Комітету ООН з прав людей з інвалідністю заслухали два звіти з виконання Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю – державний і альтернативний (звіт, підготований громадськими організаціями). Після надання Комітетом відповідних рекомендацій, у 2016 році було затверджено план заходів з їхнього виконання на період до 2020 року. Серед них – забезпечення доступності – як фізичної, так і інформаційної.

Важливим документом, який забезпечив можливість надання додаткових послуг дітям з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання, стала Постанова Кабінету Міністрів України, прийнята в лютому 2017 року. Вона затвердила порядок та умови надання субвенції для державної підтримки особам з особливими освітніми потребами з державного бюджету місцевим бюджетам.

У липні 2017 року прийняли інший важливий документ – Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр». Завдання цього центру – не лише здійснювати комплексну оцінку дітей з особливими освітніми потребами з метою визначення їхніх додаткових потреб у процесі навчання, а й надавати методичну допомогу педагогам, консультувати батьків.

Приємно, що усі ці численні зміни у законодавстві України, які відбувалися майже десятиліття, закріпили у новому Законі України «Про освіту», прийнятому у вересні 2017 року. Саме у ньому і визначили основні поняття у сфері інклюзивного навчання. А також наголосили на рівних умовах доступу до освіти та на обов’язку держави створювати умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів.

Звісно, прийняття Закону «Про освіту» не завершує процес узгодження національного законодавства з міжнародним, як і не забезпечує усі умови для організації успішної інклюзивної освіти. Але це значний крок на шляху до запровадження інклюзивної освіти в нашій країні.

Про затвердження Типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти

МОН України; Наказ, Нормативи від 06.12.2010 № 1205 http://zakon

Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 06 грудня 2010 року № 1205

( наказ від 01.02.2018 №90) http://zakon

Алгоритм дій

щодо організації інклюзивного навчання

дитини з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому середовищі

1.	Роздрукувати та вивчити нормативно-правову базу: - Постанова Кабміну України від 15.08.11 р. №872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» - Лист Міністерства № 1/9-384 від 18.05.12 "Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах" - Лист Міністерства 1/9-529 від 26.07.2012 "Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання " - Лист Міністерства № 1/9-245 від 02.04.2012 «Щодо одержання документа про освіту учнями з особливими потребами в загальноосвітніх навчальних закладах» - Лист Міністерства 1/9-694 від 28.09.2012 "Щодо введення посади вихователя (асистента вчителя) у загальноосвітніх навчальних закладах з інклюзивним навчанням" - Лист Міністерства 1/9-675 від 25.09.2012 "Щодо посадових обов’язків асистента вчителя"	АДМІНІСТРАЦІЯ
2.	Видати накази: - про створення інклюзивного класу; - про зарахування учня; - про призначення асистента вчителя (якщо є така потреба)
3.	Укласти угоду про співпрацю з ресурсним центром з інклюзивного навчання.
4.	Отримати програму навчання, рекомендовану ОПМПК дитині та зазначену у витязі з протоколу.
5.	Створити команду фахівців для надання освітніх та корекційних послуг дитині.
6.	Командою фахівців вивчити наявний рівень знань, умінь, психофізичних можливостей учня.	Команда фахівців (вчителі, психолог, вчитель-дефектолог, логопед та. ін.), включаючи батьків
7.	Вибрати доступний змісту навчального матеріалу згідно програми з урахуванням індивідуальних можливостей дитини.
8.	Вибрати систему оцінювання, критерії та методи оцінки навчальних досягнень учня.
9.	Скласти та затвердити розклад відвідування основних та додаткових занять.
10.	Скласти індивідуальний навчальний план дитини з особливими освітніми потребами.
11.	Призначити термін проміжного моніторингу та корекції ІНП.
12.	Вести постійне спостереження за змінами в поведінці та навчальних досягненнях учня.
13.	Проводити моніторинг на протязі навчального року та організувати представлення учня на ОПМПК (після першого року інклюзивного навчання або при потребі змінити програму чи форму навчання).	ШПМПК, консиліум
14.	Провести роботу з батьками та дітьми інклюзивного класу з метою: - створення сприятливої атмосфери для функціонування колективу класу; - створення комфортних умов для навчання дитини з особливими потребами; - роз’яснення відмінностей оцінювання успішності учнів інклюзивного класу.	ПСИХОЛОГ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ
15.	Налагодити взаємодію системи «учень – учитель - батьки»: обмін інформацією про успіхи та проблеми учня в шкільному та домашньому середовищі, обговорення методів стимуляції учня та шляхів подолання труднощів…
16.	Здійснювати психологічний та соціальний супровід (Лист Міністерства 1/9-529 від 26.07.2012 "Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання ")

В разі виникнення запитань звертатися:

Ø вчитель – до міського методичного центру, ресурсного центру;

Ø психолог, соціальний педагог – до центру практичної психології та соціальної роботи;

Ø вчитель-дефектолог, логопед, асистент вчителя – до ресурсного центру;

Ø шкільна ПМПК, консиліум – до районної(міської) ПМПК.

Корисні посилання:

- Сайт Міністерства: http://www. mon.gov.ua

- Сайт ДОМПМПЦ: http://www.dompmpc.klasna.com

Методичні рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах у 2018-2019 навчальному році

Важливою складовою державної політики в Україні є прогресивні зміни в стратегії розвитку освіти для дітей з особливими потребами з домінуючим напрямком – впровадженням інклюзивної освіти у загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах. Філософія інклюзивної освіти тісно переплітається з концепцією прав людини та рівної доступності й участі в усіх сферах життя

Головна мета інклюзивної школи – дати всім учням можливість повноцінного соціального життя, активної участі в діяльності колективу, забезпечуючи взаємодію учасників групи, турботу одне про одного як членів співтовариства.

Завдання інклюзивної освіти полягає в організації навчально-виховного процесу, який би задовольняв освітні потреби всіх дітей; розробці системи надання спеціальних освітніх і фахових послуг для дітей з особливими освітніми потребами; створенні позитивного клімату в навчальному середовищі.

Такі важливі складові інклюзивної форми навчання, як командний підхід, задоволення індивідуальних потреб учнів, співпраця з батьками, посилення психолого – педагогічного супроводу, толерантне ставлення та створення безбар’єрного освітньо – розвивального середовища залишаються актуальними.

Для організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах району (міста) необхідно:

– розробити наказ по відділу (управлінню) освіти райдержадміністрації (міськвиконкому) про організацію інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах району (міста) (додаток 1);

– розробити наказ загальноосвітнього навчального закладу щодо створення класів з інклюзивною формою навчання та організацію в них навчально-виховного процесу у 2018-2019 н.р.

Передумовою у забезпеченні успішності навчання дитини з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі є індивідуалізація навчально-виховного процесу.

Індивідуальне планування навчально-виховного процесу має на меті:

– розроблення комплексної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами, що допоможе педагогічному колективу закладу пристосувати середовище до потреб дитини;

– надання додаткових послуг та форм підтримки у процесі навчання;

– організацію спостереження за динамікою розвитку учня.

Індивідуальна програма розвитку розробляється групою фахівців (заступник директора з навчально-виховної роботи, вчителі, асистент вчителя, психолог, вчитель-дефектолог та інші) із обов’язковим залученням батьків, або осіб, які їх замінюють, з метою визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання дитини з особливими освітніми потребами. Вона містить загальну інформацію про учня, систему додаткових послуг, види необхідної адаптації та модифікації навчальних матеріалів.

Індивідуальна програма розвитку розробляється на один рік. Двічі на рік (за потребою частіше) переглядається з метою її коригування. Зокрема, коли у дитини виникають труднощі у досягненні зазначеної мети, чи навпаки виникає необхідність перейти до наступного рівня складності виконання завдань. Оформлення та ведення відповідної документації покладається на асистента вчителя.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 р. № 1205 «Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів» у школах де запроваджується інклюзивне навчання, може вводитися посада вихователя (асистента вчителя) для роботи з учнями, які мають вади розумового та (або) фізичного розвитку, з розрахунку 0,5 ставки на клас, у якому навчаються такі діти.

При введенні ставки асистента вчителя в інклюзивному класі розробляється відповідна посадова інструкція (додаток 3) та визначаються обов’язки вчителя, асистента вчителя та діяльність, яку вони виконують спільно (додаток 4).

З урахуванням поетапного переходу спеціальних навчальних закладів на нові навчальні плани і програми (лист МОН від 25.06.2014 № 1/9-335 "Про навчальні плани та програми спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів на 2014/2015 навчальний рік") робочі навчальні плани на 2015/2016 навчальний рік для загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, складаються:

– для підготовчого, 1-3 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (початкова школа), затвердженими наказом МОН України від 28.01.2014 № 80 (зі змінами, внесеними наказами МОН України від 11.02.2014 р. № 133 та від 15.07.2014 № 828);

– для 4 класу – за Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затвердженими наказом МОН України від 03.11.2004 р. № 849 (зі змінами, внесеними наказом МОН України від 11.09.2009 р. № 852);

– для 5-6 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затвердженими наказом МОН України від 22.04.2014 № 504 (зі змінами, внесеними наказом МОН України від 11.06.2014 р. № 701);

– для 7-10 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затвердженими наказом МОН України від 09.04.2015 № 416 "Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 26.08.2008 р. № 778";

– для 11-12 класів – за Типовими навчальними планами спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом МОН України від 12.02.2015 № 134.

Усі навчальні плани приведені у відповідність до чинних Державних санітарних норм і правил.

Під час складання робочих навчальних планів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, дозволяється перерозподіл до 15 відсотків навчального часу, визначеного інваріантною частиною Типових навчальних планів. Всередині освітньої галузі перерозподіл здійснюється за погодженням із місцевим органом управління освітою, між галузями – за погодженням із Міністерством освіти і науки України.

Для дітей з особливими освітніми потребами, які мають інтелектуальні порушення та зі складними вадами розвитку (вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку) на основі робочого навчального плану школи розробляється індивідуальний навчальний план з урахуванням рекомендацій психолого – медико - педагогічної консультації та на основі, зазначених вище, Типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

Індивідуальний навчальний план визначає перелік навчальних предметів, послідовність їх вивчення, кількість годин, що відводяться на вивчення кожного предмета за роками навчання, та тижневу кількість годин. У плані враховуються додаткові години на індивідуальні і групові заняття, курси за вибором, факультативи тощо (додаток 5).

Нагадуємо, що Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей з особливими освітніми потребами (за нозологіями), щороку розміщується на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України, Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічно освіти ім. М. В. Остроградського та в Інформаційному збірнику МОН (режим доступу: http://old.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/693/navchalni_programi11/ http://poippo.pl.ua/inkl-osv/navchalni-prohramy ).

Запровадження інклюзивного навчання дітей з особливими потребами у загальноосвітній школі передбачає створення відповідних умов: доступність будівель і приміщень, використання адекватних форм і методів навчально-виховної роботи, психолого-педагогічний супровід, співпраця з батьками (особами, які їх замінюють). Відповідні методичні листи розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України в рубриці «Освіта дітей з особливими потребами» та на сайті Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічно освіти ім. М. В. Остроградського в розділі «Інклюзивна освіта» (режим доступу: http://old.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/693/normativno_pravova_baza11/ http://poippo.pl.ua/inkl-osv/normatyvno-pravova-baza).

Організація інклюзивного навчання передбачає надання дитині з особливими освітніми потребами психолого-педагогічної корекційної допомоги. Корекційно-розвиткові заняття проводяться в окремому приміщенні, простір якого слід розподілити з урахуванням потреб учнів. Зокрема, у приміщенні потрібно створити функціональні зони: навчальну, ігрову, зону релаксації, сенсорну тощо.

Відповідно до контингенту учнів з особливими освітніми потребами керівник навчального закладу визначає кількість учителів-дефектологів, асистентів учителя та, за потребою, асистентів дитини. Це відповідає пункту 3 наказу Міністерства освіти і науки України "Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів" від 06.12.2010 № 1205, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 грудня 2010 р. за № 1308/18603, яким встановлено, що за рахунок спеціального фонду загальноосвітні навчальні заклади можуть уводити додаткові посади.

Додаткові посади можуть уводитися рішенням сесії місцевої влади за рахунок видатків місцевого бюджету. Це врегульовано частиною першою статті 14 Закону України «Про освіту», де йдеться про повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, серед яких – встановлювати, не нижче мінімальних нормативів, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, обсяги бюджетного фінансування навчальних закладів системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечувати фінансування витрат на їхнє утримання.

У разі відсутності можливості введення додаткової посади, зокрема асистента дитини, таку функцію можуть виконувати один із батьків або особа, визначена батьками (особа, яка їх замінює) в їхній письмовій заяві. Це співвідноситься із статтею 59 Закону України «Про освіту» та статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», якими на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей. Батьки є учасниками навчально-виховного процесу, мають сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу.

З урахуванням зазначеного, керівники загальноосвітніх навчальних закладів, у яких навчаються діти із складними порушеннями розвитку, у тому числі діти з аутизмом, синдромом Дауна та інші, зобов’язані забезпечити доступ до навчально-виховного процесу асистента дитини з числа батьків або осіб, які їх замінюють, з урахуванням вимог санітарного законодавства.

З урахуванням актуальності питання звертаємо увагу на можливість створення, за наявності відповідної кількості дітей, окремих класів для учнів з розладами спектра аутизму. Саме у таких класах створюється навчально-корекційне середовище, що забезпечує індивідуальний психолого-педагогічний супровід учнів з розладами спектра аутизму для їх адаптації до шкільного життя та підготовки до навчання у спеціальних або загальноосвітніх навчальних закладах. Цьому сприятиме навчання дітей з аутизмом за індивідуальними програмами, складеними з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку кожної дитини.

Для формування навичок соціальної поведінки такі діти потребують спеціальних умов у спеціально організованому середовищі. Чим раніше таке середовище для дитини буде створено, тим успішнішою буде її адаптація та менше її розвиток відхилятиметься від норми.

Порядком організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. № 872, визначено, що у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами працівниками психологічної служби (практичними психологами, соціальними педагогами) таких закладів та відповідними педагогічними працівниками.

Впровадження особистісно-орієнтованої моделі навчання:

– вчителі визнають, що кожна дитина розвивається у власному темпі і має індивідуальні особливості;

– вчителі використовують методики направлені на позитивне виховання, акцентуючи увагу на розвиток сильних сторін дитини, сприйняття нею образу « Я».

– навчання – це постійний процес;

– учням пропонуються конкретні навчальні завдання з відомим багажем досвіду;

– учні активно залучаються до розв’язання проблем і планування, розвитку критичного мислення;

– наголос робиться на розумінні основних понять;

– вчителі створюють навчальні ситуації, орієнтовані на прямий досвід, суспільні взаємодії та дослідження, вміння робити вибір і брати відповідальність на себе;

– вчителі сприймають запитання дітей і скеровують їхнє мислення за допомогою запитань, що потребують розгорнутої відповіді;

– учні працюють парами і малими групами;

– батьки розглядаються як перші вчителі та партнери;

– спілкування з сім’ями починається на початку навчального року і продовжують до закінчення закладу.

Методичні рекомендації щодо роботи з батьками дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання

У Концепції сімейного і родинного виховання наголошується на тому, що «сучасна сім’я має стати головною ланкою у вихованні дитини, забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального і духовного розвитку». Сім’я – це мікросоціум, в якому формуються моральні якості дитини, її відношення до людей, уявлення про характер міжособистісних стосунків. Цей факт не можна упускати як в діагностичній, так і в подальшій корекційній роботі із дитиною з порушеннями психофізичного розвитку. Дошкільний навчальний заклад чи загальноосвітній навчальний заклад є базовим майданчиком для організації консультативної роботи, психолого – педагогічної освіти батьків, допомагає входженню дитини в соціум.

Крім того, сучасна освітня практика свідчить, що спільна робота дошкільного закладу та школи з батьками допомагає вирішувати питання, які закладу самостійно розв’язати важко.

Для успішної реалізації інклюзивного навчання надзвичайно важлива ефективна співпраця педагогів і родин дітей з особливими освітніми потребами.

На думку вчених, існує три фактори, які допомагають навчальним закладам залучати батьків до активної участі в ухваленні всіх рішень, що стосуються дитини:

– сприятлива атмосфера, коли педагогічний колектив дружньо налаштований і допомагає в усьому;

– постійне двостороннє спілкування між родиною дітей і педагогами;

– сприйняття батьків як колег та партнерів. Співпраця з батьками виявляється в діях адміністрації, педагогів, вихователів, допоміжного персоналу.

Основу для розуміння родин та їхньої готовності до співпраці забезпечує сімейна системна теорія. Ця модель складається зі сукупності так званих родинних характеристик, що зумовлюють взаємодію, пов’язану з результатами сімейних функцій.

Серед цих характеристик наступні:

Члени сім'ї не діють ізольовано. Діти та батьки перебувають під впливом родинної системи, членами якої вони є.

Так само як і школи, вони є системами, що об'єднають адміністрацію, педагогів та учнів.

Сімейні системи керуються у своїй діяльності впливом власної культурної та історичної спадщини, складу родини, де кожний з членів має індивідуальні психологічні та біологічні особливості.

Якщо діти живуть у сім'ї з певними традиціями поведінки, що відрізняються від правил, усталених у родинах їхніх однокласників, то у них можуть виникнути проблеми адаптації до суперечливих систем, які існують у школі.

Коли в сім'ї відбуваються важливі події (народження дитини, хвороба одного з членів родини, переїзд на нове місце проживання), родинна система має відповідним чином адаптуватися. Ці зміни можуть бути раптовими чи поступовими позитивними чи негативними. Педагоги мають знати, що відбувається в родині дитини, аби належним чином реагувати на це і надавати допомогу.

Для педагогів практика, орієнтована на сім'ю, означає: визначення цілей і шляхів їх досягнення, погоджених із родинами. Це підвищує вірогідність отримання бажаних результатів, впевненість і компетентність, здатність батьків і родичів ухвалювати рішення стосовно їхньої дитини та всієї родини упродовж усього життя. Педагоги мають бути підготовлені до роботи з усіма членами родини, а батьки - до співпраці зі школою (дошкільним навчальним закладом). Доведено: батьки беруть участь в освіті своїх дітей коли переконані, що можуть бути залучені до цієї важливої роботи; відчувають, що можуть бути корисними для своєї дитини.

В освітніх закладах можуть використовуватися три принципи практики, орієнтованої на сім'ю:

1. Сім'ю необхідно вважати основним одержувачем послуг.

2 Підтримувати й шанувати рішення, які приймаються родиною.

3 Надавати широкий спектр послуг, покликаних поліпшити соціалізацію дитини та родини.

Налагодження ефективних стосунків

Запорукою добрих взаємовідносин між школою і сім'єю є повага, некритичне ставлення і співчуття. Оскільки родини є головними вчителями своїх дітей, вони мають повне право на особливу увагу і повагу з боку професіоналів. Педагоги можуть багато в чому допомогти батькам. Вони можуть почати розмови на теми, про які сім'я говорити не наважується. Наприклад, чимало батьків «особливих» дітей спочатку приховують свій гнів, образу, розпач. Коли ж бачать, що вчитель розуміє їхні почуття, вони охоче йдуть на контакт з ним.

Педагоги мають позитивно та відкрито ставитися до батьків дітей, незалежно від їхніх людських якостей. Коли вчитель не дає оцінок, не критикує, а делікатно, без будь-якого тиску заохочує родини до прийняття власних рішень, імовірність позитивного результату висока. Якщо ж учитель не схвалює дії батьків стосовно дитини, це може викликати відчуженість і опір з їхнього боку.

Надання підтримки родинам

Одне з важливих завдань учителя - зустрічатися з батьками, обмінюватися з ними інформацією та розглядати можливі варіанти навчання дітей. Якщо вчитель знає сімейні обставини і діє відповідно, він може надати родинам суттєву допомогу.

Дуже цінними є навіть прості розповіді про успіхи і проблеми учнів. Учитель – важливе джерело інформації для родин, тому він має відверто розповідати про проблеми дітей, а також навчати батьків працювати і взаємодіяти з дитиною..

Звичайно, вчителі не можуть надати батькам всієї потрібної інформації стосовно роботи з дітьми з розладами. Це не варто розглядати як свідчення низької кваліфікації. Всього осягнути неможливо, тому треба мати справді необхідні знання, а також знати джерела знаходження іншої інформації. У разі, коли вчитель сам не може відповісти на запитання чи розв'язати проблему, він повинен звернутися до інших членів педагогічного колективу або допомогти родинам знайти відповідного фахівця.

Кандидат педагогічних наук, доцент

кафедри педагогічної майстерності ПОІППО І.О. Калініченко

Методист відділу дошкільної, початкової

та спеціальної освіти ПОІППО С.В. Горбаньова

Додаток 3

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ _________№____від

Посадова інструкція

асистента вчителя Сідач Н.А.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

1. Асистент вчителя повинен мати вищу педагогічну освіту та пройти курсову підготовку щодо роботи в умовах інклюзії.

2. Асистент вчителя безпосередньо підпорядковується заступнику директора з навчально-виховної роботи, працює у співпраці з учителем інклюзивного класу.

3. У своїй діяльності асистент вчителя керується Конституцією та Законами України, Указами Президента України, рішеннями Кабінету Міністрів України, органів управління освітою всіх рівнів з питань освіти і виховання учнів, запровадження інклюзивної освіти, правилами та нормами охорони праці, санітарно-технічним, техніки безпеки і пожежної безпеки, а також Статутом і локальними правовими актами школи (в тому числі Правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказами, розпорядженнями директора, цією посадовою інструкцією), трудовим договором (контрактом).

4. Асистент учителя дотримується конвенції ООН про права дитини.

2. ФУНКЦІЇ.

Здійснює функції:

2.1. Організаційну:

– допомагає в організації навчально-виховного процесу в класі з інклюзивним навчанням;

– надає допомогу учням з особливими освітніми потребами в організації робочого місця;

– проводить спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб;

– допомагає концентрувати увагу, сприяє формуванню саморегуляції та самоконтролю учня;

– співпрацює з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами та приймають участь у розробленні індивідуальної програми розвитку, індивідуального навчального плану;

– забезпечує разом з іншими працівниками здорові та безпечні умови навчання, виховання та праці;

– веде встановлену педагогічну документацію.

2.2. Навчально-розвиткову:

– співпрацюючи з вчителем класу, надає освітні послуги, спрямовані на задоволення освітніх потреб учнів;

– здійснює соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнів;

– сприяє розвитку дітей з особливими освітніми потребами, поліпшенню їхнього психоемоційного стану;

– стимулює розвиток соціальної активності дітей, сприяє виявленню та розкриттю їхніх здібностей, талантів, обдарувань шляхом їх участі у науковій, технічній, художній творчості;

– створює навчально-виховні ситуації, обстановку оптимізму та впевненості у своїх силах і майбутньому.

2.3. Діагностичну:

– разом із групою фахівців, які розробляють індивідуальну програму розвитку, вивчає особливості діяльності і розвитку дітей з особливими освітніми потребами, оцінює навчальні досягнення учня;

– оцінює виконання індивідуальної програми розвитку, вивчає та аналізує динаміку розвитку учня.

2.4. Прогностичну:

– на основі вивчення актуального та потенційного розвитку дитини приймає участь у розробленні індивідуальної програми розвитку.

2.5. Консультативну:

– постійно спілкується з батьками, надаючи їм необхідну консультативну допомогу;

– інформує вчителя класу та батьків про досягнення учня.

Дотримується педагогічної етики, поважає гідність особистості дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства. Постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

3. ПОВИНЕН ЗНАТИ:

– основи законодавства України про освіту, соціальний захист дітей;

– міжнародні документи про права людини й дитини;

– державні стандарти освіти;

– нормативні документи з питань навчання та виховання;

– сучасні досягнення науки і практики у галузі педагогіки;

– психолого-педагогічні дисципліни;

– особливості розвитку дітей з особливими освітніми потребами різного віку;

– ефективні методи, форми та прийоми роботи з дітьми, застосовуючи індивідуальний та диференційований підхід;

– рівні адаптації навчального та фізичного навантаження;

– методи використання сучасних технічних засобів та обладнання; основи роботи з громадськістю та сім'єю;

– етичні норми і правила організації навчання та виховання дітей; норми та правила ведення педагогічної документації.

4. ПОВИНЕН ВМІТИ

– застосовувати професійні знання в практичній діяльності, здійснювати педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання;

– разом із іншими фахівцями складати та реалізовувати індивідуальну програму розвитку дитини;

– вести спостереження та аналізувати динаміку розвитку учня; налагоджувати міжособистісні стосунки між всіма суб'єктами навчально-виховної діяльності;

– займатись посередницькою діяльністю в сфері виховання та соціальної допомоги.

5. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

5.1. У визначеному законодавством України порядку несе відповідальність за:

– реалізацію не в повному обсязі навчальних програм відповідно до затвердженого календарно-тематичного планування та розкладу корекційно-розвиткових занять;

– збереження життя та здоров'я учня з ООП під час його перебування у школі;

– дотримання прав і свобод учня.

5.2.За невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Статуту і Правил внутрішнього розпорядку школи, розпоряджень директора та інших локальних нормативних актів, посадових обов'язків, встановлених цією Інструкцією, асистент учителя несе відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством.

5.3. За застосування, в тому числі одноразово, методів виховання, пов'язаних з фізичним і/чи психічним насиллям над особистістю учня, а також скоєння іншого аморального вчинку, асистент учителя може бути звільнений з посади відповідно до трудового законодавства і Закону України «Про освіту».

5.4.За нанесені школі чи учасникам навчально-виховного процесу у зв'язку з виконанням (невиконанням) своїх посадових обов'язків збитків асистент учителя несе матеріальну відповідальність у порядку і в межах, визначених трудовим законодавством.

6. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ.

Асистент учителя:

6.1. Працює у режимі виконання встановленого йому навчального навантаження відповідно до розкладу навчальних та корекційно-розвиткових занять, бере участь в обов'язкових планових загально шкільних заходах; під керівництвом учителя, у класі якого працює, планує діяльність, яка визначена його посадовими обов'язками.

6.2.Під час відсутності учня з ООП, за яким закріплений асистент учителя, може залучатися адміністрацією школи до психолого-педагогічного супроводу інших учнів класу, де працює асистент, або учнів з ООП інших класів. За необхідності щороку учні, якими опікується асистент учителя, можуть змінюватися.

6.3.Під час канікул, які не збігаються з відпусткою, залучається адміністрацією школи до педагогічної, методичної чи організаційної діяльності в межах часу, який не перевищує навчальне навантаження до початку канікул.

6.4.Одержує від адміністрації школи матеріали нормативно-правового й організаційно-методичного характеру, ознайомлюється з відповідними документами.

6.5. Систематично обмінюється інформацією з питань інклюзивного навчання, які належать до його компетентності, з адміністрацією, вчителем, з яким співпрацює, з практичним психологом, батьками дитини з ООП, іншими учасниками навчально-виховного процесу.

Керівник структурного підрозділу ______________________________

(підпис, розшифровка підпису)

Посадову інструкцію отримав __________________________________

(підпис, розшифровка підпису)

Таблиця обов'язків учителя, асистента вчителя, діяльності, яку вони виконують спільно

Обов'язки вчителя	Спільна робота вчителя та асистента вчителя	Обов'язки асистента вчителя
Оцінювання Оцінити навчальні потреби на основі даних про клас та про учнів, в тому числі з ООП	• Обговорити можливості учня з ООП, його сильні та слабкі сторони. Відвідувати зустрічі зі складання ІНП, ІПР.	• Вести спостереження за особливостями психофізичного розвитку учня з ООП. Відвідувати зустрічі зі складання ІНП, ІПР.
Розробка програми • Розробити програму навчання на основі робочого плану та індивідуальних освітніх потреб учня, розглянути альтернативи.	• Обговорити бажані результати для учня. Обговорити освітні, поведінкові та емоційні цілі. Участь у розробці ІНП, ІПР учня з ООП	• Підготувати індивідуальний навчальний план (ІНП), індивідуальну програму розвитку (ІПР). Оновлювати інформацію про учнів та ІНП, ІПР.
Планування • Спланувати роботу на уроці та відібрати ресурси. • Вибрати належний вид роботи згідно з ІНП. • Визначити пріоритети	• Обговорити підготовку матеріалу та зміну навчального плану з огляду на потреби учня	• Допомогти у доборі та складанні матеріалів, у розробці візуальних засобів, надати іншу подібну допомогу вчителю
Спостереження • Розробити чітку систему організації навчально- виховного процесу в інклюзивному класі та очікувань щодо навчальних можливостей учня з ООП. • Працювати відповідно до розробленої системи	• Регулярно зустрічатись, щоб обговорити досягнення учня з ООП. • Обговорити реальний етап навчальних досягнень учня з ООП, його відповідність очікуванням, виконання ІНП, ІПР	• Працювати відповідно до системи організації навчально-виховного процесу в інклюзивному класі, правил поведінки та очікувань можливостей учнів з ООП, його ІНП. • Документувати та звітувати вчителю (за потреби)
Навчання • Виконувати плай уроку, проводити навчання згідно з цим планом. • Спостерігати за процесом навчання, за потреби допомагати учням з ООП. • Залучати учнів з ООП до виконання окремих видів діяльності спільно з класом. • Моделювати навчальні методи та належну мову. • Надати асистентам ресурси	• Чітко висловити результати та обмінятись досвідом. • Обговорити конкретні стратегії, діяльність та результати, виконання завдань ІНП. • Обговорити розташування робочого місця. • Обговорити необхідність гнучкого розкладу відвідування уроків учнями з ООП	• Проводити додаткове пояснення учням з ООП , адаптувати завдання, враховуючи можливості учня з ООП, корегувати їх навчальну діяльність. • Спостерігати за їх діяльністю. • Формувати та сприяти закріпленню конкретних умінь, навичок. • Сприяти розвитку зв’язного мовлення учнів з ООП (під керуванням учителя) • Вести спостереження, надавати вчителю об'єктивну інформацію щодо навчальної діяльності учнів з ООП
Оцінка • Слідкувати за прогресом учнів з ООП та оцінювати його. • Слідкувати за виконанням ІНП	• Обговорити спостереження. • Обмінятись інформацією. • Обговорити пропозиції щодо доповнення ІНП, ІПР (чи внесення змін)	• Спостерігати за поведінкою учнів та надавати інформацію вчителю. • Збирати та записувати дані для подальшої оцінки учня, внесення доповнень до ІНП. • Вносити пропозиції вчителю щодо завдань, розроблених для учня з ООІІ
Звітування • Звітувати перед батьками та шкільною командою	• Обговорити інформацію про учня. • Дотримуватися конфіденційності	Звітувати перед вчителем щодо сильних сторін учня з ООП, його досягнень та потреб. • Звітувати перед вчителем стосовно поведінки учня та наслідків
Мати інформацію про поточний стан справ	• Обговорювати інформацію про поточний стан справ	Брати участь у підготовці інформації про поточний стан справ
Примітка: діти з ООП – особливі освітні потреби; ІНП – індивідуальний навчальний план; ІПР – індивідуальна програма розвитку.

Зразок наказу загальноосвітнього навчального закладу щодо організації інклюзивного навчання

Н А К А З

від ________ №_____

Про створення класів з

інклюзивною формою навчання

та організацію в них навчально-виховного

процесу у 20__-20__ н.р.

На підставі Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» від 06. 07. 2010 р. № 244-VI, Постанови Кабінету Міністрів України від 15. 08. 2011 р. № 872 «Про затвердження порядку організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладів», витягів з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації та з метою реалізації права дітей з особливими освітніми потребами на освіту за місцем проживання, їх соціалізацію та інтеграцію в суспільство,

НАКАЗУЮ:

1. Створити у 20__–20__ навчальному році класи з інклюзивною формою навчання (списки дітей з особливими освітніми потребами подаються у додатку до цього наказу) 1-А, 1-Б, 2-А, 2-Б…..

2. Призначити асистентами вчителів:

1-А – ПІП

1-Б – ПП

3. Асистентам учителів ПІП забезпечити:

3.1. виконання посадових обов’язків асистента вчителя (додаток 3);

3.2. соціальний супровід дітей з особливими освітніми потребами;

3.3. до 16.09.20__ р. спільно з учителями початкових класів (відповідного інклюзивного класу), батьками дітей з особливими освітніми потребами, практичним психологом, корекційним педагогом, соціальним педагогом та заступником директора з навчально-виховної роботи здійснювати розробку індивідуальної програми розвитку (за потреби індивідуального навчального плану) та його виконання протягом навчального року;

3.4. у випадку, коли дитина навчається за індивідуальним навчальним планом здійснювати відповідне календарне та по урочне планування.

4. Покласти відповідальність за збереження здоров’я учнів з ООП інклюзивних класів на асистентів учителів ПІП та вчителів початкових класів ПІП.

5. Вчителям початкових класів ПІП забезпечити особистісно зорієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу, враховуючи особливі освітні потреби учнів.

6. Для проведення корекційно-розвиткових занять надати ___ години вчителю ___________________________.

7. Здійснювати оцінювання навчальних досягнень дітей з особливими потребами згідно з критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів та обсягом матеріалу, визначеним індивідуальною навчальною програмою.

8. Залучати дитину з особливими освітніми потребами до позакласних та позашкільних заходів з урахуванням її інтересів, нахилів, здібностей, побажань, індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності та стану здоров’я.

9. Практичному психологу ___________________________:

9.1. надавати систематичну консультативну допомогу вчителям початкових класів, учителям-предметникам, які викладають у класах з інклюзивною формою навчання, у створенні сприятливих умов адаптації учнів з ООП, психологічно комфортного перебування в учнівських колективах;

9.2. вивчити стан адаптації учнів з ООП класів з інклюзивною формою навчання;

9.3. здійснювати психолого-педагогічний супровід:

– дітей, які мають особливості психофізичного розвитку, проводити індивідуальну роботу, сприяти успішній адаптації до навчання та перебування в учнівських колективах;

– родин, у яких виховуються діти з ООП, проводити індивідуальні консультації для батьків, тренінги.

10. Заступнику директора з навчально-виховної роботи __________:

10.1. взяти під контроль:

– організацію навчання учнів з особливими освітніми потребами у класах з інклюзивною формою навчання;

– проведення корекційно-розвиткових занять відповідними вчителями;

– здійснення аналізу результативності навчально-виховного процесу в класах з інклюзивною формою навчання та рівня навчальних досягнень учнів з ООП.

11. Контроль за виконанням даного наказу залишаю за собою.

Директор школи _________

Основні поняття у сфері інклюзивної освіти

Розвиток інклюзивної освіти у всьому світі, і в Україні зокрема, спонукає нас переосмислювати поняття, які асоціюються з цим явищем.

Аналіз основних міжнародних документів та наукових праць дає підстави стверджувати, що інклюзивна освіта все більше стає ознакою якості освіти. Вона гарантує право кожної дитини на рівні можливості та значущу участь у освітньому процесі.

У різних джерелах інклюзивна освіта чи інклюзивне навчання описується по-різному, немає єдиного визначення цього феномену. Втім, є спільне бачення основних принципів інклюзивної освіти.

Перший принцип:

· Основою інклюзивної освіти є правовий підхід, що базується на забезпеченні права на освіту для усіх дітей. Насамперед, для дітей із соціально вразливих груп.

· Наступний принцип – позитивне сприйняття багатоманітності. Тобто сприйняття індивідуальних відмінностей учнів як корисного ресурсу, а не як проблеми.

· Інклюзивне навчання передбачає максимально значущу участь усіх учнів в освітньому процесі, а не лише їхню фізичну присутність у класі.

· Інклюзивна освіта – це постійний процес виявлення й усунення бар’єрів, максимальне залучення наявних ресурсів.

· І, насамкінець, інклюзивна освіта стосується усіх учасників освітнього процесу – дітей, педагогів, батьків. Це означає, що ми повинні звертати увагу і на перешкоди, які заважають батькам та іншим членам місцевої громади брати участь у житті школи.

Очевидно, що відбувається зміна парадигми щодо проблеми обмеження участі дітей в освітньому процесі. Причини такого обмеження вже не пояснюють лише особливостями розвитку дитини, а вбачають у перешкодах, що існують у навколишньому середовищі. Ці перешкоди можуть бути різними. Наприклад, архітектурні (відсутність пандусів, обладнаних туалетів, недоступність транспорту); інформаційні (недоступність інформації для осіб з порушеннями зору чи слуху); інституційні (недосконале законодавство і нормативно-правова база). Бар’єрами для дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей з інвалідністю, можуть бути ментальні бар’єри – наші ставлення та упередження.

Відповідно, зусилля слід спрямовувати не лише на зменшення впливу порушень розвитку на життєдіяльність дитини. Перш за все, їх потрібно спрямовувати на усунення бар’єрів у навколишньому середовищі.

Таке нове розуміння особливих потреб співзвучне з розумінням інвалідності, зазначеним у Конвенції ООН «Про права осіб з інвалідністю», яку Україна ратифікувала у 2016 році. У цьому документі наголошується, що поняття інвалідності еволюціонує. Воно є результатом взаємодії між людьми з інвалідністю і бар’єрами, які існують у навколишньому середовищі та ставленні людей. Ці бар’єри заважають максимальній і ефективній участі людей з інвалідністю в житті суспільства.

Сучасне розуміння інклюзивної освіти охоплює ширші категорії дітей, які ризикують бути вилученими із системи загальної освіти. Насамперед, це діти з порушеннями психофізичного розвитку, діти з інвалідністю, діти – представники етнічних меншин та інші.

Таке бачення інклюзивної освіти і дітей з особливими освітніми потребами повністю співзвучне з основними поняттями, які містяться у Законі України «Про освіту». У цьому документі ми можемо знайти визначення, що таке«інклюзивне навчання», «інклюзивне освітнє середовище», «універсальний дизайн», «розумне пристосування» та інші терміни, що пов’язані з інклюзивним навчанням. Закон також визначає, що «особа з особливими освітніми потребами – це особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту».

Ключове у цьому визначенні – це додаткова підтримка, що передбачає не лише додаткові фінансові і матеріально-технічні, а й людські ресурси. Наприклад, додаткові фахівці, асистенти педагога тощо. Це, в свою чергу, зумовлює потребу не лише забезпечення цими фахівцями, а й їхню підготовку до роботи в інклюзивному освітньому середовищі як членів команди, спільно з учителем, батьками та іншими спеціалістами.

Також важливо зауважити, що додаткова підтримка важлива не лише для дитини з особливими освітніми потребами, а і для її найближчого оточення – батьків, педагогів, які працюють з нею, усього закладу освіти.

Зростаюче розуміння понять «інклюзивна освіта», «діти з особливими освітніми потребами» ставить перед нами новий виклик – зрозуміти поняття «інклюзивна педагогіка». Воно вимагає від учителя вміння працювати у класі, де навчаються різні діти – з різними психофізичними особливостями розвитку, різною культурою, різних етносів і національностей, різним соціально-економічним статусом. Від учителя очікується готовність і вміння працювати в різнорідному середовищі, гнучко реагувати і враховувати відмінності учнів та їхніх родин, формувати спільноту, де права й внесок кожного є цінним і унікальним.

Автор: Наталія Софій, кандидат педагогічних наук, директор Всеукраїнського фонду «Крок за кроком»

Основні міжнародні документи у сфері інклюзивної освіти

Автор: Наталія Софій, кандидат педагогічних наук, директор Всеукраїнського фонду «Крок за кроком»

Законодавча і нормативно-правова база інклюзивної освіти в Україні

У 1996 році Конституція України закріпила право на освіту (стаття 53) та право на соціальний захист (стаття 46).

· Ви знаходитесь тут:

· Головна

· Інклюзия

· Документацїя асистента вчителя (вихователя):

Документацїя асистента вчителя (вихователя):

1. Журнал обліку роботи асистента вчителя або вихователя (за типом журналу подовженого дня)

2. Журнал спостережень за дитиною (форма ведення визначаеться в закладі).

3. Графік роботи асистента вчителя (вихователя), затверджений керівником закладу.

4. План - конспект уроків (занять) з прикладами індивідуальних завдань, схем, наочності, карток, розроблений спільно з вчителем.

5. Посадова інструкція.

6. Інструкція з охорони праці.

7. Ксерокопія витягу ПМПК (ІРЦ).

8. Ксерокопія наказів з організації інклюзивного навчання по закладу.

9. Індивідуальна програма розвитку.

10. Портфоліо дитини (учня)

ДОКУМЕНТИ АСИСТЕНТА ВЧИТЕЛЯ ЩОДО РОБОТИ З УЧНЯМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Поки що нормативно не визначено переліку документації, яку має оформлювати асистент вчителя. Деякі уявлення щодо цього питання можна сформувати, керуючись посадовими обов’язками асистента вчителя, окремими нормативними документами та роз’ясненнями

Як педагог, який має відповідну кваліфікацію, асистент вчителя адаптує навчальні матеріали з огляду на індивідуальні особливості навчально-пізнавальної діяльності кожної дитини з особливими освітніми потребами. Педагогічні працівники, ведучи відповідну документацію, планують свою роботу, забезпечують її облік та звітність.

Річний план роботи асистента вчителя

У річному плані роботи передбачають усі види робіт, визначені посадовою інструкцією. Їх можна поділити за розділами:

організаційна та навчально-корекційна робота співпраця з учителями-«предметниками», вчителями-дефектологами, медичними працівниками, практичним психологом, соціальним педагогом

робота з батьками та громадськістю

методична та самоосвітня робота

робота з документацією.

У річному плані роботи асистент вчителя коротко описує зміст діяльності і терміни виконання. Додатком до річного плану роботи може бути таблиця, у якій визначено:

особливості взаємодії з учителями інклюзивного класу, у якому працює асистент учителя;

розподіл функцій між педагогами.

Графік роботи асистента вчителя

Графік роботи асистента вчителя складають, узгоджуючи його з:

розкладом уроків у закладі

заняттями інших педагогів, спеціалістів вузького профілю.

У графіку фіксують особливості організації навчально-виховного процесу в інклюзивному класі, вказуючи на такі завдання діяльності асистента вчителя, як:

допомога вчителю під час проведення уроків;

розроблення матеріалів для індивідуальної роботи з дітьми;

проведення виховних занять;

індивідуальний супровід дітей;

консультації для батьків;

взаємодія з іншими фахівцями психолого-педагогічного супроводу.

Графік роботи асистента вчителя

№ з/п Форма роботи Дні тижня понеділок вівторок середа четвер п’ятниця Обсяг, год

09:00-15:00 10:00-16:00 10:00-16:00 09:00-15:00 11:00-17:00

1. Навчальна робота 10:00-13:00 10:00-13:00 10:00-14:00 9:00-13:00 11:00-14:00 17

2. Індивідуальний супровід 09:00-10:00 13:00-15:00 14:00-15:00 13:00-15:00 – 6

3. Виховна робота – 15:00-16:00 – – 14:00-16:00 3

4. Співпраця з педагогами 13:00-15:00 – – – – 2

5. Співпраця з батьками – – 15:00-16:00 – 16:00-17:00 2

Обсяг, год. 6 6 6 6 6 30

Розклад уроків

Асистент учителя не лише записує розклад уроків, а й планує свою присутність на них, про що робить відповідні позначки у розкладі. Якщо урок відбувається за межами школи (у поліклініці, навчально-реабілітаційному закладі, позашкільному закладі), то заповнюють графу про місце його проведення.

Щоденний план роботи асистента вчителя У щоденному плані роботи асистент учителя зазначає: дату й клас прізвище та ім’я учня з особливими освітніми потребами.

Окрім того, у щоденному плані роботи можна передбачити такі графи:

індивідуальний супровід дитини

відвідування уроків у класі

адаптація навчальних матеріалів

робота з батьками та педагогами

корекційно-виховна робота.

Джерело: http://www.pedrada.com.ua/article/1187-dokumenti-asistenta-vchitelya-shchodo-roboti-z-uchnyami-z-osoblivimi-osvtnmi-potrebami

На допомогу вчителю НУШ

Страницы

Інклюзивна освіта

Основні міжнародні документи у сфері інклюзивної освіти

Законодавча і нормативно-правова база інклюзивної освіти в Україні

Основні міжнародні документи у сфері інклюзивної освіти

Законодавча і нормативно-правова база інклюзивної освіти в Україні

· Ви знаходитесь тут:

ДОКУМЕНТИ АСИСТЕНТА ВЧИТЕЛЯ ЩОДО РОБОТИ З УЧНЯМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Немає коментарів:

Дописати коментар